США зробили візову заставу постійною: кому доведеться заморозити до $20 000 для туристичної поїздки

Сполучені Штати з 3 серпня 2026 року перевели експериментальну програму візових застав у постійний режим і підвищили її максимальний розмір до $20 000. Нові правила стосуються частини заявників на гостьові візи B-1/B-2 із визначених країн. Для мандрівника це означає, що навіть після попереднього схвалення візи консульський офіцер може вимагати повністю внести заставу у $10 000, $15 000 або $20 000. Гроші мають повернути після належного завершення поїздки, однак на час подорожі вони фактично вилучаються з особистого чи сімейного бюджету.

Фінальне правило Державного департаменту США опубліковане у Federal Register 3 серпня і набуло чинності того самого дня. Воно продовжує пілот, який працював із 20 серпня 2025 року до 5 серпня 2026 року. За даними регулятора, під час експерименту вимогу про заставу застосували приблизно до 20 000 візових заяв, майже половина заявників не стала вносити кошти, а кількість виданих B-1/B-2 віз громадянам охоплених країн за перші десять місяців скоротилася на 83%. Саме масштаб фінансового бар’єра та його безпосередній вплив на рішення про поїздку роблять зміну важливою для туристичного ринку.

Що саме змінилося 3 серпня

До серпня програма мала тимчасовий статус і передбачала три можливі суми: $5 000, $10 000 або $15 000. Тепер вона стала постійною, нижній рівень у $5 000 скасовано, а верхню межу піднято до $20 000. Консульський офіцер обирає одну з трьох сум — $10 000, $15 000 або $20 000 — з урахуванням обставин конкретного заявника. Базовим орієнтиром у фінальному правилі названо $15 000: меншу суму можуть встановити, якщо людина не здатна внести $15 000, але має достатньо грошей на саму подорож; $20 000 можуть вимагати, якщо обставини заявника, зокрема його зв’язки у США, вказують на необхідність більшого забезпечення своєчасного виїзду.

Застава не є новою ціною візи й не замінює стандартний консульський збір. Це окрема сума, яку вносять як гарантію дотримання умов перебування. Її може сплатити сам заявник або третя особа — наприклад, родич, друг чи роботодавець. Повернення отримує саме платник, зазначений у документах. Розрахунок відбувається у доларах США, тому витрати через конвертацію валюти, банківські комісії або зміну курсу залишаються на стороні платника і не обов’язково компенсуються.

Кого стосується візова застава

Програма поширюється лише на заявників на візи B-1/B-2 для тимчасових ділових або туристичних поїздок. Вона не означає автоматичну заставу для кожного іноземця, який їде до США, і не поширюється на мандрівників, які користуються безвізовою програмою Visa Waiver Program та ESTA. Також фінальне правило не перетворює заставу на загальну вимогу для студентських, робочих чи імміграційних віз.

Станом на 8 серпня офіційний перелік охоплює 50 країн: Алжир, Анголу, Антигуа і Барбуду, Бангладеш, Бенін, Бутан, Ботсвану, Бурунді, Кабо-Верде, Камбоджу, Центральноафриканську Республіку, Кот-д’Івуар, Кубу, Джибуті, Домініку, Ефіопію, Фіджі, Габон, Гамбію, Грузію, Гренаду, Гвінею, Гвінею-Бісау, Киргизстан, Лесото, Малаві, Мавританію, Маврикій, Монголію, Мозамбік, Намібію, Непал, Нікарагуа, Нігерію, Папуа-Нову Гвінею, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, Сейшельські Острови, Таджикистан, Танзанію, Того, Тонгу, Туніс, Туркменістан, Тувалу, Уганду, Вануату, Венесуелу, Замбію та Зімбабве.

України в цьому переліку наразі немає. Водночас список не є незмінним: Державний департамент може додавати країни, повідомивши про це щонайменше за 15 днів, або вилучати їх із негайним ефектом. Критеріями названі високі показники перевищення дозволеного строку перебування, недоліки в обміні інформацією, перевірці особи та кримінальних даних, а також проблеми з безпекою документів чи програмами громадянства за інвестиції. Тому перевіряти перелік потрібно перед поданням заяви, навіть якщо країна не була в ньому під час початкового планування поїздки.

Як відбувається сплата

Самостійно переказувати гроші наперед не потрібно і небезпечно. Спочатку заявник проходить стандартну процедуру: заповнює анкету, сплачує звичайний візовий збір, записується на співбесіду та надає документи. Якщо консульський офіцер визнає його загалом придатним до отримання B-1/B-2 візи, але таким, що підпадає під програму, він повідомляє суму застави та надає офіційні інструкції.

Платіж проводиться електронно через визначену урядом США платформу. Заявник або третій платник отримує персональне посилання та подає відповідну форму імміграційної застави. Фінальне правило прямо передбачає оплату всієї суми в доларах; зарахування міжнародного переказу може тривати кілька робочих днів. Тільки після підтвердження платежу консульство повертається до питання видачі візи.

Важлива деталь: внесення застави не гарантує візу. Якщо після платежу з’ясується, що заявник не відповідає іншим вимогам, у візі можуть відмовити, а заставу мають скасувати та повернути. Платити слід виключно після прямої вказівки консульства. Будь-які «посередники», які пропонують заздалегідь забронювати заставу, прискорити її прийняття або провести платіж через приватний сайт, створюють ризик шахрайства.

Як повертають гроші і коли їх можна втратити

Заставу мають повернути, якщо власник візи дотримався її умов і залишив США вчасно. Повернення також передбачене, якщо людина взагалі не скористалася візою до завершення строку її дії або прибула до американського пункту пропуску, але їй відмовили у в’їзді. Рішення спирається на дані американських систем про в’їзд і виїзд, тому правильна фіксація маршруту має фінансове значення.

За умовами програми в’їзд і остаточний виїзд дозволені через комерційні аеропорти США, включно з пунктами попереднього контролю CBP Preclearance за кордоном. Наземний кордон, морський порт, чартерна або приватна авіація не підходять для виконання умов застави. Отже, мандрівник не повинен завершувати подорож автобусом до Канади чи круїзом із США, навіть якщо такий маршрут здається дешевшим. Для планування регулярних перельотів можна заздалегідь перевірити інформацію про аеропорт Нью-Йорк JFK або аеропорт Лос-Анджелеса LAX, але остаточний маршрут необхідно звіряти з візовою анотацією та інструкцією консульства.

Підставою для втрати застави може стати перебування після дозволеної дати, істотне порушення статусу, несвоєчасна заява про продовження або зміну статусу, а також подання заяви на притулок чи іншу гуманітарну форму захисту за формою I-589. Навіть своєчасна заява про продовження перебування не гарантує нейтрального результату: у правилі зазначено, що наявність застави може враховуватися як негативний дискреційний чинник під час розгляду такого прохання. Якщо система попередньо виявить порушення, справу передадуть Міністерству внутрішньої безпеки США для остаточного рішення і повідомлення платника.

Що врахувати під час планування поїздки

Для туриста з охопленої країни головний ризик — не остаточна втрата $10 000–20 000, а необхідність швидко знайти всю суму та надовго вилучити її з обігу. До цього додаються звичайний візовий збір, квитки, проживання, страхування, внутрішні переїзди й резерв на непередбачені витрати. Позичати заставу під високий відсоток може бути економічно невигідно навіть за умови повного повернення основної суми.

• До подання заяви перевірте актуальний список країн на Travel.State.Gov, а не в дописах у соцмережах чи старих інструкціях.
• Не купуйте неповоротні квитки та проживання до завершення візової процедури: застава не гарантує ані видачу візи, ані допуск на кордоні.
• Закладайте кілька робочих днів на міжнародний платіж і окремо перевірте ліміти банку, валютні комісії та доступний кредитний ліміт.
• Зберігайте повідомлення консульства, підтвердження платежу, форму застави, посадкові талони та документальне підтвердження виїзду.
• Будуйте маршрут так, щоб і перший в’їзд, і остаточний виїзд відбувалися через дозволені комерційні аеропорти.
• Орієнтуйтеся на строк перебування, визначений при в’їзді, а не лише на дату закінчення самої візи.

Чому правило важливе для туристичного ринку

Державний департамент пояснює програму боротьбою з перевищенням дозволеного строку перебування. За його оцінкою, під час пілота мандрівники з 50 охоплених країн внесли загалом близько $115 млн, а кількість зафіксованих перевищень серед учасників була меншою за 50. Водночас майже половина людей, яким призначили заставу, відмовилася від платежу. Це показує подвійний ефект: програма може посилювати дисципліну тих, хто поїхав, але водночас різко скорочує сам попит на подорожі.

Для американського в’їзного туризму це означає менше потенційних гостей із частини Африки, Азії, Карибського басейну, Океанії та пострадянських країн. Найсильніше обмеження відчують сім’ї, самостійні туристи та малий бізнес, яким складно заморозити суму, співмірну з кількома річними доходами. Авіакомпанії, готелі й туристичні сервіси можуть побачити менше бронювань на відповідних ринках, хоча глобальний вплив буде нерівномірним: програма стосується конкретних паспортів і B-1/B-2 віз, а не всіх міжнародних прибуттів.

Висновок

Постійна візова застава перетворює фінансову спроможність на окремий практичний етап частини туристичних поїздок до США. Для громадян 50 країн ключовими стають три перевірки: чи входить паспорт до актуального переліку, яку суму визначило консульство і чи відповідає маршрут умовам повернення. Заявникам не варто переказувати гроші до офіційної вказівки, а після отримання візи — змінювати авіамаршрут на наземний або морський виїзд без перевірки правил. Оскільки список країн може оновлюватися, офіційна сторінка Державного департаменту має залишатися головним джерелом до моменту поїздки.

Джерела: фінальне правило у Federal Register, офіційний перелік Державного департаменту США, Associated Press та Le Monde. Інформація перевірена 8 серпня 2026 року.